Плакати Майдану Юрія Неросліка

Плакати Майдану Юрія Неросліка

Віртуально ми познайомилися на початку Майдану. Тоді вже діяв сайт Музею плакату, пізніше знищений хакерами. Стартувала популярна сторінка музею, теж знищена російськими хакерами з величезною колекцією народних патріотичних плакатів.

Стихійно, на ФБ згуртувалася група художників, яка пізніше отримала назву “Плакатна сотня”. Саме тоді, харківський євромайданівець Юрій Нерослік почав створювати нову українську школу патріотичного плакату, нині визнану у всьому світі. Бо всі ті роботи, події освячені життям Небесної сотні і героїв АТО.

Влітку 2014 року, на той момент вже арт-директор Музею плакату Юрій Нерослік, став добровольцем 92 бригади ЗСУ. Перше завдання – прорив котла під Іловайськом. Їх колона потрапила у засідку регулярних військ Путіна, була розстріляна за Старобешевом. Юрія вибуховою хвилею скинуло з броні – травмувався. Кілька днів без їжі і води пробивалися до своїх. Зброю ніхто не кинув, у полон не здалися. Хоча, більшість бійців були мобілізованими з Східних областей. Потім бої під Щастям і Станицею Луганською.

Більше року на війні. Потім демобілізація. Юрій приєднався до волонтерської команди Музею плакату – організували понад 100 виставок у Першій-Третій лініях оборони АТО. Забезпечили плакатами всі основні музеї Донеччини.

Про Майдан нагадують кілька плакатів, створені того часу…

Варто процитувати розповідь шеф-редактора журналу “Музеї України”, куратора Музею плакату, волонтера АТО Наталки Іванченко для Музею Майдана, яка увійшла до вже опублікованої Музеєм збірки.

“Ми – Музей плакату України при журналі “Музеї України”.Народилися 11.11.11. Офіційно зареєстровані Новопетрівською сільрадою під Вишгородом.

Коли почався Майдан, з 1 грудня, ми почали збирати інформацію в мережі. Люди реагували дуже швидко. Ми відкрили сторінку на Фейсбуці і туди почали щось потроху стягувати, а потім люди самі стали скидати.І в нас на сторінці назбиралося більше 5 тисяч постерів, малюнків, карикатур. Як тільки якесь зворушення, так і пішла величезна кількість плакатів. Величезна! Нас просто закидали – ми тільки й робили, що це все перебирали.

12243433_845942492193842_8708330341360768267_nЗанадто брутальні плакати ми притримували, а найкращі збирали у картотеку.  Люди не завжди називали свої прізвища. Дозволяли використовувати свій твір, але попереджали: «Мене не світити!» Бо то був час… люди дуже боялися. Автори, до речі, стали про себе нагадувати десь уже наприкінці січня – почали потрошку виходити на світло і говорити: «Це моє», «А це моє», «Можна», «Не можна»…

Ми склали список наших постійних авторів. Це Юрій Журавель, що став дуже відомим, Андрій Єрмоленко, Ася Колос (ми і досі з нею працюємо), Стронг(хлопець із Житомира), Володимир Савінов, B’ячеслав Тітов, Анна Васюник, Олег Надеждін, Наталка Шуст-Цимбалюк, Юрій Нерослік, Марися Рудська.Марися взагалі після нашого«промоушена» поїхала працювати зі своїми плакатами в Америку. Тобто у нас був досить великий пласт легальних авторів.Десь на початку лютневих подій на нас «наїхали» і забанили нашу сторінку на Фейсбуці: банили, банили, банили і нарешті закрили. Згодом. Ми зробили нову сторінку – повикладали туди те, що в нас збереглося. Люди побачили, що ми відродилися, пішли по своїх сторінках, по своїх мережах і знову нам накидали. Потім і той варіант знищили… Заходили, коментували, поширювали – дуже багато.Найбільша відвідуваність у нас була 20 лютого і в наступні дні –понад 200 тисяч.

Відвідувачів до нас на перший сайт (теж нині знищений хакерами) заходило стільки, як на сторінку великого музею. І 23 лютого ми прийняли рішення зробити виставку плакатів Майдану. Домовилися в Пирогові (я ще тоді там працювала) – і нам виділили в музеї невеличку хату. Довго думали, яку вибрати хату, щоб ідеологічно по голові не било. Вибрали тернопільську, і 27 лютого відкрили першу виставку.Саме в цей час заводили російські війська в Крим. Було так моторошно…

Окрім плакатів на виставці було дуже багато артефактів. Їх нам принесли з Майдану. Багато плакатів приносила Самооборона Майдану – ми просили їх про це. Ця виставка у Пирогові досі діє. Також ми зробили окрему виставку «Крим – це Україна». Це було буквально через тиждень після відкриття першої, бо нам накидали величезну кількість плакатів, постерів, карикатур саме кримської тематики. Тобто відбуваються якісь події, і люди малюють – хтось від руки, хтось у фотошопі… Але колекція величезна була! Вона і досі в нас лежить.

Зараз про Майдан важко розмовляти. Ніхто не хоче про це говорити, бо люди розчарувалися. А тоді це можна було. У людей були свіжі спомини і свіжі враження. Так, ми по крові збирали ці речі, але нас ніхто не лаяв! Навпаки, віддавали, говорили: «Нехай буде! Це наша історія». Я можу сказати, вже з досвіду, як працює ця виставка у Пирогові. Мені наглядачка розповідала, що реакції були досить різні: хтось плювався, хтось хотів усе зірвати, інколи доводилось навіть викликати охорону, бо люди бушували. Інші простостояли, дивилися, плакали, згадували, навіть ставили свічки (там свічка стояла, але не справжня, а така, яку вмикаєш, і вона світиться). Тобто реакція була неоднозначна, навіть після Майдану. Хтось у полеміку входив: «Ну, і чого ви добилися? Ось побачите, чим все закінчиться!» Хтось просто згадував, показував дітям, розповідав. Там були досить яскраві плакати – на них основні події від 1 грудня до 20 лютого хронологічно чітко проглядаються.

Майданівські плакати всі яскраві. Найулюбленіші серед них назвати важко – вони всі як діти! От кажуть, що для музейника кожен експонат –як дитина. Я не вірила цьому, поки не почала сама цим займатися. Найулюбленіші – це перші, звичайно, грудневі, їх мало залишилося. Люди тоді не звертали на них уваги, не підтримували, не збирали. Тому, мабуть, грудневі – найцінніші. Малюнок із хлопчиком, який читає книжку, сидячи на барикаді (його Журавель намалював), взагалі став класикою. І після нього люди почали звертати увагу на ці плакати. А вже потім це набуло масовості. Всі почали цим займатися, збирати. Також я бачу, що лютневі плакати активно тиражують.

Пік створення плакатів, я вважаю, був на Майдані і зараз – коли війна. Плакат – це ідеологія. В екстремальній ситуації люди одразу показують те, що бачать. Поки напишеш книжку, поки прочитаєш – це довго, а на картинці видно все і зразу.

Майдан для мене завершився, коли ховали хлопців. Тоді, коли випустили Тимошенко, я зрозуміла, що ми програли. У цей день ховали хлопців, а депутати салютували, що випустили Тимошенко. Це було настільки брудно, настільки лицемірно…

Коли втік Янукович, я не зраділа – я напружилася: що буде далі? Мені не 20 років,і я розуміла: щось може далі бути – буде звідти інтервенція, він не просто так пішов, він обов’язково ще щось утне. І я вважаю, що цю війну він теж спровокував, це не тільки Путін, у цьому замішаний і Янукович також.

Але це наш Майдан.Це та подія, яка потрібна була на певному етапі розвитку. У кожного покоління має бути свій Майдан.Майдан мого покоління –гранітний. Пройшло 14 років – піднялось нове покоління. Воно знову захотіло змін. Їм щось не подобається! У нас, українців,так: щось не подобається, значить,змінюємо. Покоління у нас зараз змінюються не через 20 років, і навіть не через 15, а через 10.Піднімається нове покоління – і розуміє, що треба щось змінювати, треба щось рухати. В Україні Майдан – це закономірність. І слава Богу, що нам дають можливість їх робити. Цей Майдан –протест покоління вже наших дітей. І це не останній наш Майдан. Єдине погано – що він так трагічно завершився. Хай буде Майдан… волошковий, калиновий– назву знайдемо!Але нехай це не буде трагічно!”

Нині виставки Музею плакату розкидані всією Україною. Школи, університети, військомати, бойові частини, музеї, органи влади, волонтерські центри. У нас немає власного приміщення – збираємося там, де наші виставки. Новітній варіант мандрівного музею.

Завдяки інтернету, соцмережам, український патріотичний плакат поширився світом. Має мільйонні аудиторії, активно використовується діаспорою під час акцій протесту і мітингів солідарності. У тому числі, роботи арт-директора Музею плакату України Юрія Неросліка.

Невелика підбірка 2013-14 років.

Україна переможе!

Віктор Тригуб, директор Музею плакату України

15895117_1175141199273968_5357797278183634117_n

15894545_1175141905940564_7233509082004280001_n

15895420_1175143482607073_2115969004563267384_n

15894538_1175142025940552_8978557710174452995_n

15873238_1175142389273849_6882583741388412445_n

15873230_1175140332607388_3361614995375647552_n

15871764_1175143019273786_2399155013546192120_n

15826871_1175140972607324_8355539393091029491_n

15825857_1175140469274041_5779857998885745579_n

15825832_1175142549273833_6796352693763243649_n

15823342_1175142765940478_2732073152364509709_n

15823339_1175142175940537_399356502544256299_n

15823263_1175141625940592_3391404820011725343_n

14947884_1096616570459765_5401651862795513113_n

14925692_1099611513493604_6274113989707268044_n

934034_943770715672722_7792476773107794967_n

Advertisements

One thought on “Плакати Майдану Юрія Неросліка

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s